pl en

Dennis, anna from Kharkiv

I lived in Kharkiv for four years. I was studying there and was supposed to graduate in June. My specialisation is aerospace engineering.  We left Kharkiv on either March 1 or February 28, I’m not sure which. We traveled by train to Lviv, standing for almost eighteen hours. We made the journey in complete darkness. 

Денніс, Aнна з Xаркова

[Розповідь Денніса]  Я прожив у Харкові 4 роки. Там я вчився і мав закінчити університет у червні. Моя спеціальність — аерокосмічна інженерія.  Ми виїхали з Харкова чи то 1 березня, чи то 28 лютого, не певен. Їхали поїздом до Львова, стоячи майже 18 годин. Ми їхали у цілковитій темряві. 

[Dennis’ story] 

I lived in Kharkiv for four years. I was studying there and was supposed to graduate in June. My specialisation is aerospace engineering. 

We left Kharkiv on either March 1 or February 28, I’m not sure which. We traveled by train to Lviv, standing for almost eighteen hours. We made the journey in complete darkness. 

From Lviv to the border we took a taxi. It cost 3,000 hryvnia [$100]. Some people pay that much money to drive twenty kilometers. If you go along that route from the border to Lviv, you will see many people walking. From Lviv. 

We plan to go to Krakow next. We have student friends there who we know from Ukraine. 

Kharkiv is being bombed continuously. 24/7. If you manage to rest, it is for a maximum of three hours. Then the bombing starts again. On the first day we saw a distant glow and heard far-off explosions. Things got worse over the following days. 

I feel very sorry for those who cannot leave. Students, people from Egypt, India, Belize, are still there. We met them at metro stations, because we slept in metro stations for almost a week. People were dying on the streets. We couldn’t stay there just like that. We left the subway only to smoke. We were scared. We thought about what would happen if we remained. 

I had never experienced war before. War is nothing good.

Przemysl 03.03.2022 

[Розповідь Денніса] 

Я прожив у Харкові 4 роки. Там я вчився і мав закінчити університет у червні. Моя спеціальність — аерокосмічна інженерія. 

Ми виїхали з Харкова чи то 1 березня, чи то 28 лютого, не певен. Їхали поїздом до Львова, стоячи майже 18 годин. Ми їхали у цілковитій темряві. 

Зі Львова до кордону діставалися на таксі. Це коштувало 3000 гривень [$100]. Деякі люди платять такі гроші, щоб проїхати 20 км. Якщо ми проїдемо цей шлях від кордону до Львова, то побачимо багато людей, які йдуть пішки. Зі Львова. 

Далі плануємо їхати до Кракова. Там у нас є знайомі студенти, яких ми зустріли в Україні. 

Харків бомбардують безперервно. 24 години на добу. Якщо вдається відпочити, то це максимум три години. Потім знову бомбардують. У перший день ми бачили далеку заграву і чули далекі вибухи. У подальші дні було дуже погано. 

Дуже шкода людей, які не можуть виїхати. Студенти, люди з Єгипту, Індії, Белізу все ще там. Ми їх зустрічали на станціях метро, бо ми спали на станціях метро майже цілий тиждень. Люди гинули на вулицях. Ми там не вештались просто так. Ми виходили із метро тільки покурити. Були налякані. Гадали, що буде, якщо ми залишимось. 

Ніколи не мав досвіду війни. Війна — це недобре.

Перемишль 03.03.2022 

The website uses cookies to deliver services. You can define the conditions for storing or accessing cookies in your browser or service configuration.

Consent