Pochodzę z Kijowa — tam się urodziłam i mieszkałam całe życie. Ostatnie dwa lata był dla mnie niezwykle trudne — mieliśmy w rodzinie kłopoty finansowe. Musiałam szybko dorosnąć. Zaczęłam pracować jako specjalistka ds. marketingu, miałam nawet udaną karierę. Przed wojną myśałm o wyremontowaniu mieszkania, oszczędzałam pieniądze. 

Jak tylko to wszystko się zaczęło, rodzice zabrali mnie do swojego domu na wsi. Spakowałam się „jak na wakacje”. Ta skórzana kurtka to chyba jedyna normalna rzecz, jaką zabrałam. Dzięki Bogu, nie widziałam za dużo tragedii wojennej, ale moje życie nie będzie takie samo jak wcześniej. Musiałam jeszcze szybciej dorosnąć. 

Wierzę że wygramy, ponieważ jesteśmy po właściwej stronie w tej wojnie. Chcemy tylko, żeby agresor poszedł tam, gdzie rosyjski okręt wojenny. Wierzymy, że nasi żołnierze, jak bohaterowie w filmach Marvela, przetrwają wszystko. 

Próbuję teraz znaleźć stałą pracę. Bardzo chcę pomóc mojej rodzinie, a później wszystkim, którzy tego potrzebują. Najpierw jednak muszę czuć grunt pod nogami, poczuć się pewnie. 

Bardzo tęsknię za moją kotką Szanti. Została wyrzucona na ulicę przez mojego kolegę a ja jako „kocia mama” nie mogłam się powstrzymać i wzięłam Ją do siebie. Została moją najlepszą przyjaciółką, spędzałyśmy każdą chwilę razem. Tęsknię za tatą Jest taki fajny. Jako wolontariusz pomaga teraz ludziom wyjechać z Kijowa. 

Jak tylko wojna się skońzy, wrócę do Kijowa. Bo tam jest mój dom, który został nam zabrany. A później wypijemy za zwycięstwo.

Warszawa 18.04.2022

Я з Києва, там я народилась і прожила все своє життя. Останні два роки для мене були неймовірно складними — почались фінансові проблеми у сім’ї, тож довелося швидко подорослішати. Я почала працювати маркетологинею і навіть змогла збудувати успішну кар’єру. До війни я планувала ремонт у квартирі, збирала на це гроші. 

Щойно війна почалась, батьки забрали мене до себе на дачу. Я збирала речі «як у відпустку». Ця шкіряна куртка, певно, єдине нормальне, що я взяла. Дякувати богу, що я бачила мінімум жахіть війни, але все одно життя вже не буде таким, як раніше. Мені довелось подорослішати ще більше. 

Я вірю, що ми переможемо, тому що у цій війні ми праві. Ми лише хочемо, щоб агресор пішов услід за російським кораблем. Хочеться вірити, що наші герої, як у фільмах MARVEL, переживуть усе. 

Зараз я намагаюся знайти постійну роботу. Мені дуже важливо допомогти своїй сім’ї, а потім і всім іншим, хто цього потребує. Але спершу мені треба мати твердий ґрунт під ногами, відчувати себе стабільно. 

Я неймовірно сумую за своєю кішечкою Шанті. Цю кішку викинула на вулицю моя товаришка, а я як «котяча мати» не змогла її не підібрати. Вона стала моєю найкращою подругою, ми з нею постійно проводили час разом. Я сумую за батьком, він у мене дуже класний. Він зараз у Києві, волонтерить і допомагає людям виїхати. 

Щойно війна закінчиться, я повернусь у Київ. Тому що це мій дім, який забрали. А потім ми вип’ємо за перемогу.

Варшава 18.04.2022