Jestem wokalistką zespołu rockowego „Zfeelz” i to dość zabawne, ponieważ w nazwie naszego zespołu są dwie litery „Z”, teraz chcemy to zmienić. Nasz zespół stał się popularny dzięki TikTok-owi, jedna z naszych piosenek ma 350 tysięcy odsłuchań na Spotify. Teraz chcemy nagrać nową piosenkę po ukraińsku, zrobimy to zdalnie, bo perkusista, gitarzysta i basista zostali w Ukrainie. 

Na początku w ogóle nie chciałam wyjeżdżać z Ukrainy, zmusiła mnie do tego matka mojego chłopaka. Do Warszawy nie dojechaliśmy od razu — jechaliśmy przez Rumunię, Słowację, Mołdawię. Kolejne kroki podejmowaliśmy z dnia na dzień. Później ludzie pomogli nam znaleźć mieszkanie. Jestem tutaj z moim chłopakiem, który tuż przed wojną pojechał odwiedzić swojego ojca w Turcji. Uważam, że to cud i wielkie szczęście, że jesteśmy tu razem, inaczej byłoby bardzo ciężko. Na początku bardzo się wstydził, że tak się stało, że wszyscy mężczyźni są w Ukrainie, ale później zdał sobie sprawę, że będzie tu bardziej potrzebny, ja też. 

Czasami w naszym mieszkaniu w Warszawie gościmy Ukraińców, którzy potrzebują schronienia na jedną lub więcej nocy. Ostatnio była u nas Babcia z Mariupola, bardzo się cieszyłam, że mogłam spędzić z nią dzień. Wcześniej miałam nadzieję, że w programach informacyjnych wyolbrzymiają, ale to co mówiła ta kobieta było jeszcze straszniejsze. Uciekła spod okupacji, jechała przez Rosję, Białoruś, do Warszawy, by wrócić do Kijowa. 

Kiedy jechaliśmy do Polski, zastanawiałam się, jak będę zarabiać. Postanowiłam założyć minibiznes — własnoręcznie wykonuję naszyjniki. Najbardziej chciałabym robić wszystko ze swoich materiałów, mieć małą fabrykę i dać możliwość pracy innym Ukrainkom. Chciałabym też zająć się promocją ukraińskiej kultury w przestrzeni medialnej, mamy tak wielu świetnych artystów, o których mało kto wie, bo wszystko było zdominowane przez rosyjskie treści. To jest teraz mój główny cel.

Warszawa 30.04.2022

Я солістка рок-гурту «Zfeelz», і це дуже смішно, бо в нашій назві дві букви «Z», тепер ми збираємось її змінити. Наш гурт став популярним завдяки TikTok, у Spotify в однієї з наших пісень 350 тисяч прослуховувань. Зараз ми хочемо записати нову пісню українською, будемо робити це дистанційно, бо барабанщик, гітарист і басист лишились в Україні. 

Спочатку я взагалі не хотіла виїжджати з України, мене змусила мама мого хлопця. Дістались до Варшави ми не одразу, до цього ще побували в Румунії, Словаччині і Молдові, а кожен крок продумували з сьогодні на завтра. Потім нам допомогли знайти квартиру. Я тут із своїм хлопцем, якраз перед війною він їздив до батька в Туреччину. Я вважаю це дивом і неймовірним щастям, що я з ним, самій мені було б складно. Йому спершу було дуже совісно, що так сталось, коли всі інші чоловіки в Україні, але потім він зрозумів, що тут буде кориснішим, як і я. 

Іноді у нашій квартирі у Варшаві ми приймаємо українців, які потребують прихистку на одну чи кілька ночей. Останньою була бабуся з Маріуполя, і мені було дуже приємно приділити їй день. До цього я сподівалась, що в новинах усе перебільшено, але те, що розповідала ця жінка, було ще гіршим. Вона тікала з-під окупації, їхала через усю Росію та Білорусь у Варшаву лише для того, щоб повернутись до Києва. 

Коли ми їхали до Польщі, я думала, чим я буду заробляти. Я вирішила зробити мінібізнес — виготовляю намиста власноруч. В ідеалі я б хотіла робити все зі своїх матеріалів та мати якесь маленьке виробництво, бренд і давати змогу працювати ще іншим українкам. Взагалі хотілося б розвивати ще й український медіапро- стір, адже в нас стільки крутих митців, про яких ніхто не знає, тому що всюди був лише росій- ський контент. Тому зараз це моя основна мета.

Варшава 30.04.2022