Studiowałam na pierwszym roku na uniwersytecie — język angielski i francuski. Na dzień, w którym rozpoczęła się wojna, miałam plany: otworzyć notebooka, uczyć się, powtórzyć zadanie domowe… Ale wyszło inaczej. Mam teraz wymuszone wakacje. 

Mieszkałam w wielopiętrowym bloku. To niebezpieczne przebywać na wyższych piętrach podczas działań wojskowych. Dlatego zadzwoniła do mnie mama i powiedziała, żebym zapytała przyjaciółkę o to, czy mogłabym u niej przez jakiś czas pomieszkać. Ona ma dom. Mieszkałam tam 5 dni. Siedziałyśmy w schronie przeciwlotniczym. To trudne, w schronie jest zimno. Nie spałyśmy — nasłuchiwałyśmy, co się wydarzy. Spałam godzinę na dobę. To wyczerpujące. Dlatego jestem tutaj. 

Jechałam tu dwa dni. Było ciężko. Przez wojnę ludzie bardzo się denerwują i boją. Jechałam pociągiem, bo autem jest niebezpiecznie — rosyjscy żołnierze ostrzeliwują samochody cywilów. 20 minut po tym jak ruszyliśmy do Lwowa, był wybuch w Kijowie na dworcu kolejowym. 

Szczerze mówiąc, nie wzięłam ze sobą nic cennego. Tylko pieniądze i biżuterię. Swojego psa zostawiłam u przyjaciół, bo problematycznie jest z nim jechać. To wszystko bardzo smutne.

Przemyśl 04.03.2022

Я вчилася на першому курсі університету, мій профіль — англійська і французька мови. На день, коли почалася війна, в мене були плани: відкрити ноутбук, щось вивчити, повторити домашнє завдання… Але вийшло інакше. Зараз у нас вимушені канікули. 

Моя київська квартира у багатоповерховому будинку. Під час воєнних дій перебувати на високому поверсі небезпечно. Тож мама подзвонила мені і сказала, щоб я попросилася пожити на певний час до подруги, у неї будинок. Я там жила днів п’ять. Ми сиділи в бомбосховищі. Це важко, бо холодно. Ми не спали — слухали, що відбувається. Я спала годину на день. Це виснажує. Тому я тут. 

Сюди я добиралася два дні. Було важко. Люди дуже нервують і бояться через війну. Я їхала поїздом, бо автомобілем небезпечно — російські солдати розстрілюють цивільні машини. Коли почалася моя поїздка у Львів, через 20 хвилин стався вибух у Києві на залізничному вокзалі. 

Чесно кажучи, я навіть нічого цінного не взяла з собою. Тільки гроші й прикраси. Свого собаку лишила у друзів, бо проблематично з ним їхати. Це дуже сумно.

Перемишль 04.03.2022